Про Істину так важко говорити…

Вона це те, що є та може жити і без слів.

Навколо неї, не помітивши її, можна ходити,

Дивитися на неї та не бачити узорів і країв…

Наткнувшись, можна синяки набити…

Як несподівано, мов сніг вона на голову впаде –

Може розчавити й від тебе сліду не лишити…

Приймеш її в свій розум – за собою поведе…

І про Любов завжди так важко говорити –

Мов прірва поміж просто словом й почуттям лежить…

Вона у лісі слів може блукати та у серці тільки може жити…

Бо тільки серце нею незгораючи горить…

Слова і про Свободу важко підібрати

Бо зміст її в душі, а не словах, 

Якщо душа навчилася літати:

Свобода – це її єдиний шлях…

Слова… Їх в світі так багато,

А мало так Свободи, Істини, Любові у житті.

Скоро не буде місця в світі, де книжки складати

Та часто розум, душі і серця чомусь пусті…............