Слова… так легко з вуст вони злітають -
Або лікують... ранять чи вбивають...

Слова… кожен господар свого слова...
І кожен прагне тільки похвали,
Хоч похвала ця часто, як полова…
Слова нещирі завжди не туди вели...

Ніби до слави йшли, а до знеславлення прийшли,
Шукали світло та лиш темрява навколо
І очі сліпить не проміння, ну а темні плями мли,
Ішли вперед, ну а насправді рухались по колу.
.............................................................................

Слова… буває пробивають млу й туман
І щирістю пронизуючи серце й душу -
Лікують, не лишивши сліду від душевних ран
І з моря сліз виводять на тверду й стабільну сушу…

І не даремно на початку було Слово…
Із Слова все на світі постає -
Гармонія із щирої й душевної розмови
Й безглуздя із брехні, яка як ложка дьогтю світ псує…