У кожну мить
Життя нас вчить
Та сам-на-сам
Щось каже нам…

Тиша може бути
Та душа звучить
Музику в ній чути
Або ж грім гримить,
Щастя в ній співає
Або плаче біль,
Радість сонцем сяє,
Або ж заметіль
Снігом засипає
Віру та любов -
Зміст життя здуває,
Студить в жилах кров…

Лиш не відпустити б
Все з душі тепло,
Щоби далі жити
Холоду на зло,
Щоби силу мати
Розтопити лід
Та з душі прогнати
Заметілей слід…
Щоб у серці знову
Розцвіла весна
Й холоду окови
Знищила вона…

Щоб в душі лунала
Музика і спів,
Щоби вистачало
Добрих й теплих слів,
Щоби в добрих справах
Розцвіло життя,
Не заради слави,
Слава – це сміття,
А щоб просто жити
Та любити світ,
Душу всім відкрити
Й з легкістю в політ!…

Та кожну мить
Життя нас вчить
І сам-на-сам
Щось каже нам.
До крил  душі
Схожі вірші,
А от в житті
Контрасти ще ті:
Сидиш на дні
Або ж в багні,
Часом існуєш,
Часом живеш,
Буває плазуєш,
Літаєш теж…

Певно на те
Дане життя
Складне та просте
То скарб, то сміття...
І кожну мить
Лиш сам-на-сам
Воно нас вчить -
Щось каже нам…