Як спокійно на душі - чудова мить.
Чути шум дощу і вітру подих,
Не болить душа та серце не щемить
і вдихаєш мокрий запах прохолоди.

Совість не кричить, що щось не так,
Жадібність мовчить немов убита,
В світі, як завжди, трохи бардак,
Але я навчився вже з цим жити.

Інші мріють про війну, про ще один мільярд,
Віднімають в когось чи життя, чи статки,
Підіймаються в своїх очах, радіють не на жарт,
Як на своє божевілля із безглуздя шиють латки.

Це шиття зачепить інших і мене,
Бо не довподоби комусь мир та спокій...
Зараз дощ і свіжість... І не варто про сумне...
Нехай мир в душі побуде ще там поки...