Надія за тишу тихіша
Та кожен живий її чує,
У неї в душі своя ніша –
Вона береже і рятує.

Ще віра й любов не родились -
Вона вже горить й серце гріє.
І встати коли нема сили -
Підняти таки вона вміє.

Ще сенсу розум не бачить -
Вона, що сенс є добре знає.
Душа від зневіри заплаче –
Надія їй сльози втирає

Любові і Вірі з’явитись
У серці вона помагає.
Без неї їм там загорітись
Найменшого шансу немає.

Якщо ж у душі все згасає
Надія - свіча незгасима
Горить, променіє, сіяє,
Показує далі незримі...

Готова дорогу вказати
До сенсу, щастя, любові.
Але цю дорогу долати
Повинні МИ бути готові.

28.06.12