Коли торкаєшся до Бога - хочеш жити,
Весна в душі співає й розквітає,
Любов'ю дихаєш і нею весь зігрітий,
Між ангелів у небесах високо десь літаєш.

Надія, ніби твердь незрушна та міцна,
А віра сильна, мов саме життя
Й на добрі справи й задуми рясна,
Наче потрапив у щасливе ти буття.

Все розбивається, коли лукавого торкнешся
І легше тоді вмерти, аніж далі жити,
Стає безглуздим все, без сенсу задихнешся
І порожнечу у душі нічим не перекрити.

Як хочеться в житті подалі бути
Від всього злого й доброго триматись,
Та вберегти свій розум, серце від отрути
Бути собою й з Богом залишатись.