Ми любим Ангелів і хочем, щоб вони
Нас всюди й повсякчас оберігали
Ми любим Бога, ніби ми Його сини -
Колись себе такими ми назвали...

Ми віримо в щось добре і святе -
Тільки воно не в нас повинно бути…
Нам не до цього і думки в нас не про те -
Це диваки святі, яких нам не збагнути…

Ми любим, щоби хабарі нам хтось давав
Або ж давати їх, щоб щось не помічали,
І нам не до дурних законів й чужих прав -
Нам головне, щоб ми кишеню повну мали.

Що там гріхи? - хабар принесем Богу
Бо нам здається, що Йому потрібні гроші…
Він про спасіння говорив якусь дорогу...
Навіщо нам?... - ми і без цього милі та хороші…

Ми просим Бога, щоб на нашому шляху,
Хтось чесний ненароком не попався -
Вони всі вредні і тримають всіх в страхУ,
А тут важливо щоби задум не зірвався…

І правду нам колись Христос сказав,
Що ми насправді рід зміїний та лукавий.
І кожен з нас Його потрохи розпинав –
Нам не до святості, у нас є свої справи…