ангели дивились на арену,
дійство роздивлялися земне
із бажанням вибігти на сцену,
радістю розбавити сумне,
щось порадити, додати сили,
чи підтримати, хто духом впав,
чи подарувати людям крила,
щоби світ їх трохи кращим став.

ангели вдивлялись у бажання -
в саму глибину людських сердець
й джерело побачили страждання,
що його придумав не Творець,
кукіль проростав там, бруднив душі
та пшениці пагони глушив,
люди до добра стали байдужі,
проти доброго, як міг, кожен грішив.

помогти б комусь та нема в чому,
завелось в серцях лише лихе,
що лиш шкодить всім і світу цьому,
щось черстве, бездушне та сухе…
через це дощами небо плакало,
землю омиваючи слізьми,
може каплі будуть за оракула,
скажуть: «не сухими бути б вам людьми».