Ми знаємо, що таке БУТИ -
Колись з небуття ми з'явились
І кожну мить себе чути
Не треба було нам вчитись.

Ми знаємо, що таке ЖИТИ -
З народження ми живемо.
Не жити як - нам не збагнути,
Ми є, по житті поки йдемо.

Нам мир би чути навчитись
Й вслухатись в гармонію світу,
Не брати лише, а й ділитись
Та мати душу відкриту.

Але ми трохи каліки -
У нас параліч любові.
Від жадібності нам би ліки -
Не були б такі ми сурові.

І війн би тоді не було,
Приємніше б жити стало
Та нас на собі замкнуло -
Ми трохи тупі та відсталі.

Це може проблема росту,
А може просто проблема,
Яку подолати не просто -
Нам з іншими зле і окремо.

Така ось фігня, малята,
Ми з казки про діда Мазая,
Де діда Мазая немає -
Ми зайці, які потопають.