VI
Річка

77777- Ну ось і пройшов час твого перебування там. Прожив ти там вісімдесят два роки п’ять місяців і двадцять один день… Ти вже не задаєш питань, хоча й не знайшов відповіді на все те, що тебе цікавило в світі людей… Бачу, що ти почав пригадувати нашу першу зустріч, - сказав інструктор до Новонародженого, -  ти вже не такий, як був мить назад. Схоже, ти сам готовий до запитань… Ти один з небагатьох, хто до них готовий… Ти не розраховуєш на місце в раю, хоча і робив деколи та дещо добре в своєму земному житті.
77777Після слів «дещо» та «деколи» в Новонародженого щось защемило. Він подивився на сумку з пам’яттю і побачив, що кишеня в сумці-пам’яті  з добрими справами досить незначна і добрих справ в ній не так багато. Йому пригадались слова про вигідний курс, про який говорив інструктор перед тим, як Новонароджений попав в світ людей…
77777- Ти знаєш, що не ідеально прожив життя. Не боїшся пекла бо знаєш, що треба розплачуватися за те недобре, що ти зробив… Бачу, що ти готовий до всього і досить стримано дивишся на свою сумку-пам'ять, в котрій зберігаються всі твої справи…
77777Інструктор подивився на сумку Новонародженого і знову, як і тоді, коли відправляв його в світ людей, іронічно посміхнувся та продовжував говорити.
77777- Так, це твоя пам'ять, твоє бачення подій, твої відчуття, почуття, справи і все акуратно поскладано, поділено на добре і погане. Бачу, що ти здивований… Дещо з того, що ти вважав добром - в кишені з поганими справами, а те чого соромився – з добрими… Ти не все зміг правильно оцінити. Те, що там для тебе не дуже було помітне - тут відразу кидається в очі… Чого і скільки в твоїй сумці видно навіть по світлу твоєї душі і по тому, як ти рухаєшся. Зло, яке ти зробив не тільки робить твою душу з брудними плямами, але погані справи роблять твою сумку важкою. Але схоже ти не багато злих справ назбирав, - ніби з полегшенням сказав Інструктор.
77777- Ну що, вперед? Ідемо по твоїй дорозі земного життя в місце, де ти проведеш цілу вічність?  Тобі лише потрібно пройти одну річку і ти там… Ось ця річка.
77777Новонароджений знаючи, що інших варіантів нема і бути не може просто промовчав. Звичайно він був вдячний Інструктору за те, що той веде його по невідомому для нього шляху.
77777Інструктор показав на досить широку, в деяких місцях глибоку і з порогами, але з кришталево-чистою водою річку… Біля річки в різних місцях були і інші Душі, у кожної був свій шлях переходу… Одні Душі були світлими з темними плямами, інші – темні з невеличкими світлими плямами…
77777- Ця річка називається Совість. Дивна назва, як для річки. Це Совість Всесвіту і вона змиває бруд накопичений в душі за час перебування на Землі. Не пройшовши її ніхто не має права перебувати в вічності. Роби перший крок в місці, де ти народився і йди до місця, де ти закінчив свій земний шлях.
77777Перші кроки були дуже легкими. На початку річка була мілкою. Її вода просто змивала бруд з ніг. Це було навіть досить приємне відчуття – відчуття очищення від бруду… Новонароджений продовжував рухатись. От він приблизився до перших необдуманих кроків, які зробив в земному житті. Тоді вони йому здавалися простими і абсолютно нешкідливими… Слизьке дно, глибина по пояс, йти не так вже і легко… Він сповільнив хід і почав дивитись на річку трохи вище по течії. Річка вверху була мілкою і він побачив, що без цього необдуманого вчинку, по якому він зараз топчеться тут в річці,  йому б значно легше було іти. Захотів зробити крок вверх, але слизьке каміння не дозволяло йому це зробити. Ще трохи і Новонароджений би посковзнувся і течія понесла б його в значно глибше місце вниз по ріці. Інструктор, який його вже чекав на другому березі помахав головою, ніби кажучи, що так робити не можна і треба іти через річку виключно по своїй лінії життя. Подивившись вниз, Новонароджений побачив пороги і досить стрімку течію та досить велику глибину річки… «Так, якби тоді не зупинився – мене б чекали ці пороги…», - ніби з полегшенням подумав Новонароджений. Ідучи, він помічав, як річка його омивала і він ставав чистіший… Радіючи, продовжував рухатися далі…
77777Почав доходити до третини свого земного шляху… І тепер іти стало важче… Річка ставала глибшою, течія стрімкішою, дно всипане слизьким і колючим камінням. Хотілося б пройти цю небезпечну ділянку швидше, але каміння заставляє топтатися на одному місці і шукати хоч якесь зручне місце для того, щоб хоча б стати, не посковзнутися і не відчувати болю від гострих країв каміння. Йти стало болючіше і страшніше. Почали закрадатись думки, що він не зможе перейти цю річку. Йому захотілося зупинитись. Він подивився на свою сумку-пам’ять. Тепер вона видавалась надзвичайно важкою через погані справи. Новонароджений подивився, з якою впевненістю він крокував в світі людей до однієї зі своїх, як йому здавалось, «перемог». Він тоді легко пройшовся по чужому житті… А тут доводиться йти по гострому і слизькому камінні. Почав відчувати біль від кожного свого земного кроку і «перемога» тепер йому здавалась поразкою. Віра в себе тоді – обернулась зневірою тепер. Він уже не хотів нікуди іти. Річка омивала його… Він стояв… Чи то точніше топтався на одному місці…
77777- То ти підеш далі? – крикнув до нього інструктор. Бажання йти не було, але голос інструктора допоміг Новонародженому рухатися далі. На деякий час річка стала менш глибока…
77777І ось уже половина життя… Ось уже п’ятдесят… П’ятдесят два… І тут він почав тонути… Його кинуло на пороги, віднесло вбік. Вода була глибша за нього. Погані справи в сумці-пам’яті тягнули його на дно. Течія крутила його, била ним об каміння. Він перестав відчувати дно під ногами. Це був епізод життя, коли він відверто знехтував своєю совістю. Тоді, в земному житті він видавався собі переможцем, таким значним і вагомим, а тепер в течії річки він втратив відчуття власної вагомості, власного «я». Схоже річка мстилась йому за епізод прожитий в розріз з совістю. Вона омивала його всього. Величезні плями бруду відвалювалися від  душі пластами… Вода річки  проникала в найглибші глибини душі, куди в житті проникла гордість за себе. Гордість в душі від приниження іншої людини, така яскрава тоді тепер виявилася звичайним брудом та вимивалася під тиском води...      

77777Раптом сумка-пам’ять почала повільно його підіймати вгору. Це кишеня з добрими справами не давала потонути, витягуючи вже в значній мірі очищену і тому легшу душу Новонародженого…
77777Решта шляху вже не була такою небезпечною. Вода була по шию. Каміння було слизьке, кололо, хоч і повільно, але можна було рухатись. Сили було чим раз, тим менше. Силу додавали лише добрі справи в сумці з пам’яттю. Новонароджений повільно просувався до свого фінішу, річка ставала менш глибокою…
77777- Вибрався, - полегшено сказав Новонароджений.
77777- Ну ось і все, ти вже тут. Набагато менший, білий та світишся. Річка Совість через, яку ти щойно пройшов не розмила твою душу тільки тому, що ти в людському житті досить часто прислухався до власної совісті. Можливо тобі просто пощастило, а можливо ти все ж правильно зрозумів інструктаж і вірно користувався моїми порадами, - сказав Інструктор до Новонародженого.
        Інструктор з Новонародженим ще трохи постояли біля річки. Вони бачили тих, хто переходить. Комусь треба було пройти декілька кроків (тим, в кого земний шлях був короткий), комусь довелося подолати досить значний шлях відповідно до довжини його земного шляху. Дехто пройшов по мілководдю, а дехто не відчував дна під ногами і його постійно крутила течія. Багато з тих, хто переходив річку взагалі не змогли її перейти. Коли вона вимила з душі весь бруд, там нічого більше не залишалось. Річка Совість просто розчиняла ці душі…
       Схоже, що Новонароджений ще раз народився… Він не розгубив добро та світло в собі і продовжував свій шлях…

VII
Вогонь

       Інструктор та Новонароджений відійшли від річки. Річка вимила весь бруд із душі Новонародженого та повністю промочила його. Недобрі справи з сумки-пам’яті також були вимиті річкою. Але тепер він відчував холод, який обпікав його душу. В нього знову зникло бажання кудись іти. Він був трохи розгублений, збентежений та дезорієнтований. Здавалось, що він зараз зупиниться, впаде і більше нікуди не захоче іти. Інструктор знав про цей стан Новонародженого. Інструктор, як ніхто розумів, що пройти через річку Совість ще не означає отримати душевний спокій чи потрапити в Рай.
       - Ну все, я вже не можу більше на тебе дивитись, - сказав Інструктор до Новонародженого ніби змилосердившись, - ти пройшов річку, але схоже, що це тебе не дуже тішить. Відкривай свою сумку-пам'ять.
       В сумці залишилась повною лише кишеня з добрими справами. Річка не розмила цю кишеню. Новонароджений відкрив сумку. Світлі промінці почали виходити з кишені з добрими справами. Він зачаровано дивився на світло та не міг відвести очей. Світлий та теплий, але зовсім не пекучий вогонь почав повільно підійматися над сумкою. Новонароджений протягнув руку до вогню і той відразу ж зігрів його та наповнив всю душу новим світлом. Зникло відчуття розгубленості, холоду і дезорієнтованості. В Новонародженого з’явилося бажання не тільки йти, а й летіти в височінь, обняти весь світ та бажання жити, жити, жити…
       - Я бачу, що тобі більше не потрібна моя допомога і в тебе тепер є внутрішня сила, яка поведе тебе куди завжди прагнуло твоє серце, - сказав інструктор, - вона завжди в тобі була. Ти відчув звідки з’явилися всі твої добрі справи. Вони йшли від цього світлого, теплого і легкого вогню в твоїй душі. Цей вогонь – це Віра, Надія та Любов. Вони додають в життя кожної людини змісту, помагають іти, не впасти і впавши встати, додають бажання жити.
       Тепло від цього вогню – це Любов. Вона зігріває серце. Завдяки їй народжуються бажання робити добрі справи і завдяки теплу душа та серце залишаються живі.

       Вогонь живиться і росте лише від добрих справ, намірів, бажання зрозуміти, доброзичливості, милосердя. Від поганих справ, зарозумілості, злоби, заздрості він гасне або ж обпікає душу, переростаючи в ненависть, завдаючи біль і все це вимиває річка із назвою Совість, через яку ти пройшов.
       Світло від вогню – це Надія. Вона не дає заблукати в темряві, дає можливість побачити вихід з будь-якої ситуації.
       Сила з якою підіймається полум’я – це Віра. Вона і тобі щойно подарувала відчуття польоту. Вона дає наснаги змінювати все навколо себе.
       Разом цей вогонь з Віри, Надії та Любові – це Енергія Творця. Вона створює гармонію та формує відчуття щастя, яке і можна назвати Раєм. Радій, що ти встиг за роки перебування на землі зберегти та придбати цю енергію…

..............................................................................................................................
       Більше нічого не відомо з інструктажу для Новонародженого. Невідомо куди він попрямував і як себе почуває, де перебуває і з ким він там. Як відомо, ворота Раю зачинені для земних людей, поки вони ще в світі людей.

..............................................................................................................................

       От і казочці кінець, а хто читав молодець)))
       Кому цікаво, що було далі, хай спробує прожити своє життя так, щоб пройти через річку Совість і назбиравши Енергії Творця - взнати, як там в Раю…)))