Колись два царства були в світі -
Це царство світла й царство тьми.
Вони по свому звикли жити
І ніби був у світі мир.

Там цінності жили спокійно
Звичайно, в кожному свої.
Царства відділені надійно -
Віддалені їхні краї.

У царстві тьми – туман і морок,
Прихований там сенс речей
І там примари та потвори
У тьмі знущалися з очей.

Як мудрість – дурість виглядала,
Брехня – як правда там була,
В любов ненависть маскувалась
Й свої інтриги все плела.

Там злоба під добро косила.
А заздрість просто, як свята
Усюди й всім добра хотіла.
Там панувала суєта.

У царстві світла все прозоро
І неприхована краса
Була на всіх його просторах –
Це царство було в небесах.

Добро та радість в ньому жили.
Надія, віра та любов
Собою царство освітили,
Правда звільняла від оков.

Гармонія там панувала
І суєти там не було,
І кожна цінність дарувала
Всім своє світло та тепло.

Та ось душа людська попала
Поміж двох царств. І от війна!
То тьма всю душу огортала…
То світлом сповнена вона…