Під сумносірим небом він почав свій шлях
І снігу залишки дощенту змив дощем,
Прийшов, мов зі сльозами на очах
І в перший день цей Рік навіяв суму щем.

Прийшов, мов не хотів сюди іти,
Стан дощовий задумливий приніс,
Наче йому не до земної суєти,
Мов не до нас і справ своїх він має віз.

Заплакав, ніби плаче немовля,
Коли воно лише прийшло в цей світ,
Ніби чужі йому і ми, і ця земля
З сплетІнням зла й добра та щастя й бід.

Але він звикне і полюбить нас,
Йому аж рік ще разом з нами жити,
Та дарувати нові миті весь цей час,
Якими ми захочем дорожити.